Громадську організацію «People.ua» було засновано не так давно — три місяці тому. Моя основна зайнятість — це робота в органах місцевого самоврядування, і в цій сфері я маю вже великий досвід. Натомість робота в громадському секторі для мене нова, але саме в ній я бачу, як можу започаткувати зміни в суспільстві і налагодити зв’язок між молоддю та різноманітними організаціями.

Наша організація була створена на вимогу часу. Справа в тому, що з 2014 року «People.ua» почала існувати як громадська ініціатива. Це було об’єднання хлопців та дівчат, які з початку війни почали розфарбовувати місто. Я не можу сказати, що то були повноцінні мурали, але це були чудові зображення, які створювали більш національно-патріотичну атмосферу в місті. Зрештою, з часом для цієї ініціативи виникла назва «People.ua». Потім ця ініціатива перетворилась на молодіжний центр, а цьогоріч ми вже започаткували власну громадську організацію з такою ж назвою.

У роботі благодійника завжди вистачає викликів. Для мене найбільшими з них є три наступні.

Перший виклик — робота з молоддю. Ті, хто стояли біля витоків «People.ua», тепер є волонтерами молодіжного центру та організації. Крім того, до волонтерства долучаються й інші жителі міста. У роботі з волонтерами важливо, щоб відносини будувались на щирості та на принципі «рівний рівному». Це ті речі, які відчуваються відразу і вже далі формують або довготривалі відносини, або ні. В цьому я переконалась на власному досвіді. Якщо будуєш щирі відносини, тоді вийде навіть зібрати 10 тисяч волонтерів з усієї Запорізької області для проведення екоакції. Мене часто запитують, як мені це вдалось? У волонтера немає керівника - є товариш, партнер і людина, яка готова прийти тобі на допомогу. Я завжди кажу, що просто почала прибирати разом з волонтерами, бо саме так втілюється принцип «рівний рівному». Коли ти змушуєш і просто використовуєш волонтерський ресурс у власних цілях, то нічого не вийде. Мені дуже не подобаються ті ініціативи, де молодь змушують брати участь. Так виховати молодь з активною життєвою позицією не вдасться. Важливо підтримувати тих, хто має бажання реалізовувати соціальні проєкти, долучатися до ініціатив, бо після цього така молодь стає ще більш вмотивованою і заряджає цією ж енергією інших!

Другий виклик — міграція. Я боляче сприймаю той факт, що щороку Україну покидає така велика кількість молодих українців, тих, хто міг би розвивати свої локальні громади тут. Добре, коли це внутрішня міграція, бо це дає поштовх започаткуванню різних ініціатив по всій Україні, але коли це витік молоді в інші країни — то це поганий знак для держави. Тому я вбачаю своє покликання у тому, щоб зробити так, аби молоді люди продовжували займатися громадською діяльністю, тією, що приносить користь суспільству саме в Україні.

Третій виклик — формування довіри в суспільстві. Особливо це стосується людей старшого віку. Їх потрібно вміти чути. Їхні потреби зовсім інші, ніж у більшості інших людей. А от людей середнього віку необхідно залучати до партнерства, оскільки у них є досвід і вони можуть ним поділитися, а коли до цього долучається ще й молодь, то виходить дуже крутий ефект! Мотивування себе — теж виклик! Особисто мене мотивують люди, які самі собі створюють завдання і докладають максимум зусиль, щоб їх виконати. Якщо хочеш як особистість і як організація бути на певній хвилі, то тобі треба бути дуже соціально орієнтованим. Треба мати сучасні знання, бо світ дуже змінюється — те, що було корисним вчора, вже сьогодні може не знадобитися. Тому з початку діяльності нашої організації ми постійно шукаємо можливостей для розвитку. Так, недавно ми стали учасниками менторського проєкту від ЦЕДЕМу, взяли участь у проєкті «ProCharity» від Klitschko Foundation.

Ці проєкти дають можливість систематизувати свої знання і відкрити нові шляхи їх застосування. Наприклад, на проєкті «ProCharity» інформація про проєктний менеджмент і фандрейзинг була мені відомою, але спікерам вдалось подати це ніби під новим «соусом», і в той момент я побачила, що мої знання — це нові можливості для вдосконалення моєї організації, і вже після тренінгів я мала певні ідеї що і як робити. Найбільше запам’яталась вправа з брендом Лесі Українки. Я ніколи не могла повірити, що такий звичайний для всіх приклад можна так обіграти. А що говорити про благодійні та громадські організації, якщо кожна з них по-своєму унікальна?

Зараз ми відкриті до абсолютно будь-яких проєктів. Це проєкти будь-якого напрямку, а все тому, що наша аудиторія це молодь, а вона сьогодні цікавиться всім. Тому наш основний вектор діяльності направлений на розвиток саме цього сегменту українського суспільства.