Знайомтесь, це Ксенія — учасниця нашого проєкту «Школа Успіху». Вона, як і кожен підліток в Україні, відчула на собі наслідки війни, як ніхто. Її рідне місто Рубіжне окуповане та майже зруйноване, а деякі друзі не виходять на зв’язок кілька місяців. Але попри все вона продовжує займатись спортом та готується до Чемпіонату Європи з карате і знаходить мотивацію для цього.

Наша команда поспілкувалась з нею та дізналась як вона зараз почувається та як їй  виходить не здаватись.

– Скажи як ти почуваєшся зараз?
– Зараз у мене настрій нормальний, але боляче дивитись на те, що відбувається в країні та моєму місті: на розбиті домівки та палаючі будівлі.

– Як тобі вдалось виїхати з Рубіжного та чи перебувають в безпеці твої близькі та друзі?
– Виїжджали ми під обстрілами. В декількох метрах від нашої машини вибухали мінометні снаряди. На щастя, жоден осколок не вразив машину, але коли ми під’їхали до одного блокпоста, то він був розстріляний.
Я щаслива, що всі мої близькі і родичі в безпеці. Проте деякі однокласники залишились в Рубіжному і не виходять на зв’язок вже пару місяців. Я навіть не знаю, що з ними відбувається. Востаннє я зв’язувалась зі своєю однокласницею ще 9 березня.

– Скажи, що зараз відбувається у твоєму місті, чи вцілів твій будинок та школа?
– Місто на 80% зруйновано та знаходиться під окупацією. Вікна в будинках знищило вибуховою хвилею. Немає ніяких комунікацій: газу, води, електропостачання та зв’язку вже пару місяців. У деяких районах був, але зараз вже зовсім ніде немає. У місті дуже багато чеченців, які взламали замки у дверях всіх квартир та викрали в мого батька автомобіль. Найгірше те, що у місті залишились люди фактично без засобів існування, а виїхати звідти неможливо.

– Як відомо, ти готуєшся зараз до чемпіонату Європи з карате, розкажи як в таких важких умовах вдається тренуватись, що і хто тебе мотивує та підтримує?
– Я відчуваю підтримку від людей, які поруч зі мною. Це насамперед мої рідні та тренер. Спорт мені допомагає впоратись з емоціями та, навпаки, мотивує мене, бо я хочу виступити за свою державу на міжнародній арені та прославити її. Воювати я не зможу, але я вірю, що допоможу своїй країні у такий спосіб. Сподіваюсь я зможу підняти прапор на першій сходинці на чемпіонаті Європи в Амстердамі. Звичайно боляче дивитись на ситуацію в країні, але мені хочеться показати всім, що наша країна вистоїть та переможе.

– Що ти будеш робити після нашої перемоги?
– Я дуже хочу повернутись у своє рідне місто. Щоправда не знаю коли це станеться, бо там все зруйновано і потрібно буде все відновлювати. Загалом мені хотілось би продовжити розвивати карате, збірну, залучати дітей до занять спортом, щоб вони були сильні та росли здорові. Ну і звісно у мене є мрія виграти олімпійські ігри, і я сподіваюсь, що вона збудеться. Хочу виграти і підняти прапор нашої держави на олімпіаді.