Мої карантинні будні були одноманітні, але один день перевернув усе моє життя з ніг на голову, бо я стала учасницею проєкту «Обрії майбутнього 5.0».

Мені про цей проєкт розповіла вчителька. Тож я вирішила спробувати і жодного разу не пожалкувала про це. Вирішила подати анкету, але не була впевнена, що пройду. В день оголошення результатів я кожну хвилину перевіряла свою електронну пошту. І ось він – довгоочікуваний лист! Я не знала, що на мене очікує попереду, але вже була охоплена радістю.

Участь у проєкті – це неймовірний досвід. Кожен трошки нервував, проте атмосфера протягом трьох днів була надзвичайно невимушеною і дружньою. Я дізналася дуже багато нової, цікавої та корисної інформації, знайшла справжніх друзів і однодумців. «Обрії майбутнього» єднає молодь України – такий висновок, я зробила для себе після проєкту.

Проєкт дав мені змогу подивитися на деякі стандартні ситуації та питання під незвичним мені кутом, тож можу з упевненістю сказати, що це допомагає розширити кругозір. Семінар надихнув мене більше цікавитися філософією, а також продовжувати працювати над собою. Для себе я зрозуміла, що сенс життя в самореалізації, в тому, щоб бути щасливим, завжди пізнавати світ та відкривати кожного дня щось нове для себе. Деякі тексти справили на мене дуже гарне враження, тому зараз я стала читати ще більше філософських роздумів Декарта та інших філософів.

І ось проєкт добіг кінця. Наступним моїм кроком стала реалізація власного онлайн-семінару. Звичайно, для мене це було викликом. Команди в мене не було, тому було достатньо важко, але я взяла себе в руки, зібрала усі свої думки до купи і почала діяти!

Створила сторінки в соціальних мережах. Поширила новини про проєкт на сайті школи, власній сторінці й на сторінках друзів та знайомих. Підготувала матеріали для проєкту. Зібрала необхідну кількість учасників.

Протягом самого проєкту ми обговорювали різні філософські тексти і відео про прокрастинацію та критичне мислення. Між виступами та дискусіями ми робили вправи для тімбілдінгу. Власний проєкт став для мене можливістю попрактикувати свої навички, а ще я винесла декілька важливих для себе уроків: з перших хвилин семінару робіть атмосферу невимушеною, а спілкування дружнім, тоді учасники будуть більш активними. Також за моєю ініціативою я вирішила запросити одного лектора, але, на жаль, в день проєкту він відмовив. Тому порада для наступних організаторів локальних проєктів — пам’ятайте про людський фактор.

Після проведення локального проєкту, я здобула для себе навички організації онлайн-проєктів, навички модератора проєкту, а також поборола страх запрошення спікерів та ведення комунікацій зі ЗМІ.

Я знаю, що усе це точно згодиться мені у майбутньому!