Кожний успішний проєкт – це важка робота менеджера, довгий період брейнштормів та планування, дослідження проблематики і пошук нових методів та форматів навчання. Але справді змінотворчими стають ті проєкти, у які менеджер вкладає не лише свій професіоналізм, а й душу і серце. 

Якими є менеджери фонду поза роботою? Як починали свій шлях і які плани мають на майбутнє? Чому працюють саме у фонді і що їх драйвить боротись за мрії молоді? На всі ці питання відповідаємо у серії інтерв’ю з командою фонду #fightersKF.

З чого почалась твоя історія з фондом?

У 2014 році я навчався на психолога у Київському університеті імені Бориса Грінченка і дізнався про можливість пройти практику у фонді у ролі ментора на проєкті «Школа успіху». У ті часи на проєкті у кожної команди підлітків був психолог-ментор. Ми з іншими менторами проводили рефлексії для учасників, організовували ігри та тімбілдінги, допомагали впоратись з викликами та адаптуватись до нового середовища. Цікаво, що я якраз був психологом у команді, учасницею якого була Софія Тарасюк, яка зараз є асистенткою з комунікацій фонду. Після менторства мені запропонували залишитись у фонді, і ось уже 7 років я реалізовую проєкти для молоді і всіх, хто допомагає їй розвиватись.

Розкажи про проєкти, над якими працюєш. 

За 7 років роботи у фонді я реалізував багато проєктів, серед них – «Команда успіху», проєкт, у якому ми допомагали молодим спортивним командам, у яких немає можливості поїхати на змагання, взяти участь в міжнародних турнірах, «Klitschko Tournament», міжнародний турнір з боксу серед молоді, «Клич друзів – граймо разом», конкурс серед загальноосвітніх шкіл на встановлення спортивного майданчику, «Старт до успіху», програма з реконструкції та ремонту дитячо-юнацьких спортивних шкіл та коледжів по всій Україні.

Зараз я реалізовую «Посилку успіху» – проєкт для вчителів фізичного виховання. Спочатку ми на конкурсній основі надсилали у школи посилки з інвентарем, але з роками помітили, що давати тільки інструменти для занять спортом недостатньо. У 2018 ми трансформували проєкт і додали освітню частину. Вчителі почали отримувати не тільки новий інвентар, але й мотивацію та знання. Я постійно комунікую з учасниками та учасницями і завжди отримую їхні відгуки про проєкт. Вони дякують не лише за лекції від експертів, але й взагалі за те, що ми їх підтримали, показали, що вони не «якісь фізруки», а справжні супергерої, рольові моделі для молоді. Нам здається, що для вчителів це навіть важливіше, ніж отримати м’ячі та скакалки. Зарядившись мотивацією та впевненістю у собі, вони стають змінотворцями у своїх громадах – реалізовують ініціативи у школах, містах та селах, беруть участь у нових освітніх проєктах, надихають інших на саморозвиток. 

Чому ці проєкти важливі для суспільства?

Я вважаю, що у сучасної людини має бути у всьому баланс. Тобто, класно вчитись і займатись саморозвитком, але ще більшого результату можна досягти, якщо підкріпити це спортом. Спорт дає мотивацію і наполегливість, розвиває дисципліну, фокус і увагу. Тому, що здоровішими і активнішими ми будемо, то більше буде успіхів у інших сферах життя, а це сприятиме розвитку країни. 

Що тобі найбільше подобається в твоїй роботі? 

Найбільше мені подобається бачити результати проєкту, над яким працюєш кожного дня протягом всього року. Тривалий час ти готуєш програму, намагаєшся зробити її максимально корисною, переживаєш, як учасники сприйматимуть теми, формати роботи на проєкті. І ось даруєш м’ячі учням та вчителям або представляєш учасникам крутого спікера, бачиш, як у них горять очі. Це показує, що всі наші зусилля не були даремними. Також ми з командою їздили на всі турніри, встановлення майданчиків, вручення посилок. Я бачив, з яким захопленням діти використовують новий інвентар, як їм класно грати в незвичні, захоплюючі ігри, як їм цікаво з вчителем, який кайфує від своєї роботи. Це мотивує покращувати проєкт ще більше.

Яка твоя риса характеру найбільше допомагає в роботі?

Найбільше в роботі мені допомагає те, що я намагаюсь ніколи не панікувати і до останнього борюсь за можливість. Це ззовні здається, що у проєктах абсолютно все так чітко сплановано, продумано. Проте тільки менеджер проєкту знає, скільки всього могло піти не так, і якими зусиллями вдалось поставити все на правильний шлях. Я вірю, що вихід можна знайти з будь-якої ситуації.

Як ти відпочиваєш?

Я абсолютно «за» активний відпочинок. Влітку ми з друзями постійно катаємось на велосипедах, дуже любимо водні види спорту – сап- та вейк-бординг, запливи на байдарках, а взимку – лижі та сноуборд. На вихідних я граю в футбол – я раніше професійно займався ним, тому продовжую тренування, щоб не втратити навички.

Бліц

З ким би ти хотів випити кави?

З Ілоном Маском. Мене надихає те, скільки нових ідей він реалізовує і як змінює світ.

Яку пораду ти б дав собі-підлітку? 

Я б порадив собі більше навчатись і працювати, розвивати свої навички.

Яку суперсилу ти хотів би мати? 

Переміщуватись в часі. Найбільше я б хотів потрапити у майбутнє і глянути, що зміниться і які нові технології з’являться.

Про що ти мрієш? 

Я б хотів відкрити свою футбольну школу для дітей, показати їм, наскільки спорт і активний спосіб життя можуть змінити життя.

Твоє улюблене місце в Києві?

Мені подобається Андріївський узвіз. Там є алея художників, люблю прогулюватись і роздивлятись картини. Також там красива архітектура.