Волонтери ЄВС працюють у неприбуткових організаціях та установах і беруть активну участь у суспільному житті приймаючої спільноти. У той же час вони отримують новий досвід та знання, що можуть бути корисними для їхнього майбутнього життя. Про 7 місяців волонтерства в Україні, культурні відмінності, важливість волонтерства та проекти Фонду читайте в нашому інтерв’ю.

Приїхати в Україну Джордж вирішив, оскільки побачив пропозицію стати волонтером у Фонді. Раніше він працював у третьому секторі Великої Британії, досліджував різні міжнародні неурядові організації та їхню роботу — так Джордж дізнався про Klitschko Foundation. Виявилось, що Фонд орієнтований на розвиток молоді та створення нових можливостей для них, тому Джордж захотів стати частиною саме такої організації.

Фонд — це, насамперед, про людей та їхні історії. Я в Україні з березня. Тож протягом 7 місяців я познайомився із понад тисячею людей. Потрібно бути готовим до спілкування. Моє життя — це спілкування з іншими людьми, чи то в лікарні, молодіжному клубі чи будинку для дітей. Я спілкувався з людьми в будь-яких умовах, тому був готовий до такої кількості знайомств і обожнюю бути серед людей.

До приїзду в Україну Джордж працював медбратом, хоч називає себе творчим, адже в старшій школі вчив дизайн, комунікації та IT. Він працював у різних відділеннях лікарень, відділенні невідкладної допомоги, інтенсивної терапії. У нього досить різноманітний досвід, але він вирішив зайнятись чимось іншим, саме тому і займається волонтерством у Фонді.

Я розпочав свій волонтерський шлях, коли мені було близько 13 років, в місцевому молодіжному клубі, і саме там я начебто закохався у волонтерство і роботу над чимось продуктивним у вільний час. У віці 18 років вирішив переїхати до Південної Африки на 12 місяців, де займався волонтерством в дитячому будинку для хлопців, які мали складну життєву ситуацію. Там справді не було й хвилини для відпочинку. Темп роботи був високим, і від неї не було рятунку. Я знав історію цього регіону, про нещодавні події, але насправді не мав уявлення, наскільки це впливає на сучасне покоління. Я брав це все дуже близько до серця. Відчуваю, ніби за цей період став старшим років на п’ять. Тож це був сам по собі виклик, але я багато чому навчився на досвіді. Це сформувало мене як особистість.  

У Фонді Джордж заповнює грантові заявки, досліджує можливості для міжнародної співпраці, організовує клуби розмовної англійської мови та виступає в ролі ментора.

Головним викликом під час мого менторства на «Школі успіху» була рефлексія з учасниками, коли вони в кінці дня діляться своїми враженнями, оскільки я не можу вільно спілкуватися українською. Я її розумію, але через швидкість розмови мені важко відповідати у тому ж темпі. Я б сказав, що перша рефлексія була досить складною, оскільки все було абсолютно новим. Але все пройшло добре. У групі були добровольці, які допомагали зрозуміти один одному, про що йдеться. Найбільший виклик було подолано.

Джорджа захопила кількість людей, яка бере участь у проектах Фонду. Проте інша вражаюча річ — акцент на сталому розвитку. Однією з умов участі у проектах Klitschko Foundation є проведення власного локального проекту для своєї громади. Завдяки цим локальним проектам більше людей дізнаються про ідеї та цілі, які несе Фонд. Після закінчення проекту запускається каскад — щось подібне можна побачити, коли кидаєш камінь в воду, а на поверхні з’являються хвилі. Фонд— це камінь, Україна — вода, і ось ми кидаємо камінь. Цей камінь — великий, і він створює великі хвилі, які сягають найбільш далеких куточків України.

Найбільша сила для змін — молодь. Підлітки ростуть в іншому середовищі, ніж те, в якому я виріс, вони знаходяться під більшим тиском суспільства. Я відчуваю, що молодих людей часто ігнорують. Головне, що їм варто прищепити — віру у власні безмежні можливості та самореалізацію. Я думаю, що молодь часто забувають, вони стають невидимими серед натовпу. Але за допомогою таких проектів, як «Школа успіху», молодь може реалізувати потенціал, вона отримує мотивацію робити все, що їм хочеться. Не те, що вимагають їхні батьки чи суспільство, а те, що їм хочеться зробити, щоб позитивно вплинути на інших людей, а також змінити власне життя.

Я думаю, що дуже важливо навчити підлітків отримувати задоволення від життя. І я зараз не про те, щоб щодня займатись серфінгом. Я маю на увазі насолоду від виконання щоденних справ — роботи, хобі, навчання. Необхідно навчити молодих людей отримувати задоволення від того, чим вони займаються. Знайди щось, що тобі подобається, а потім, коли закохаєшся у цю справу, більше ніколи не відчуєш, що працюєш, тому що ти обожнюєш цю роботу. В іншому разі ти приречений на сумне існування.

 

Джордж додає — одна з культурних відмінностей полягає в умінні українців насолоджуватися своїм життям. В Великій Британії здається, що в робочі дні всі люди нещасні, а радість приходить лише на вихідних. А українці знають, як бути щасливими весь тиждень. Протягом тижня вони знаходять час для відпочинку, зустрічаються з друзями за вечерею. Це не означає, що люди у Великобританії зовсім не вміють радіти життю, але їм трохи важко насолоджуватись тим, що є, їм треба мати все і одразу.

Це не єдина різниця, яку я помітив. Наприклад, в Україні інша система черг. Українці не вміють стояти в чергах. Якщо тобі потрібно придбати квиток на метро — потрапляєш в хаос. А тому, що в нас в Британії інша культура черг, люди завжди стають переді мною, ніхто не хоче чекати своєї черги. Я думаю, якби це був мій перший міжнародний досвід, я сприймав би все по-іншому. Але я до цього вже жив в іншій країні і знаю, як починати нове життя в новому місці. Я відчуваю, що мене тут раді бачити, особливо в маршрутках. Я зумів інтегруватися у «культуру маршруток». Я знаю, як працює ця система. І вона мені дуже подобається.

Щодо дружби та стосунків, Джорджу було легко, адже майже всі члени команди Фонду — одного віку і мають схожі інтереси та спосіб мислення. Через різні проекти Джордж має змогу зустріти велику кількість людей.

Усі такі добрі, і завжди так хочуть спілкуватися зі мною — хтось хоче практикувати свою англійську мову, хтось намагається навчити мене новим словам українською.

Річ, яка так добре об’єднала команду Фонду та Джорджа, — цінності. Наша перша спільна цінність — це любов. Любов до друзів, родини, оточення. Любов до себе та до інших людей. Друга — це вірність. Вірність учасникам проектів Фонду і команді. Вірність може бути як і до друга, так і до партнера.

Я думаю, що мій досвід — найкращий спосіб надихнути людей на волонтерство. Мені дуже пощастило, бо я маю досить різноманітний досвід. І я можу розповісти багато цікавих історій про свої подорожі та волонтерський шлях. Про місця, де я був, про людей, яких я зустрів. Головна риса хорошого волонтера — це самовідданість. Ти ніколи не повинен думати про вигоду для себе. Ти завжди повинен волонтерити для інших. Проте, також важливо розуміти специфіку проекту, в якому волонтериш, якщо говорити на прикладі Фонду — бути зацікавленим в мобілізації соціально активної молоді.