Круглий стіл VIII Міжнародної конференції Українського форуму благодійників
Благодійність змінює формат. У той час, як до вагону метро заходить чергова людина «з коробкою», там, на 11 поверсі столичного хмарочосу, в просторій лофтовій кімнаті зібрались люди – з палким серцем і пристрасними ідеями. І в кожного з них своя історія. Тема зібрання "Поінформоване інвестування в проекти розвитку"
Ілля Філіпов, керівник освітнього онлайн-проекту EdEra
EdEra – це 20 альтруїстів, які самі лише нещодавно здали ЗНО і тепер перейшли по той бік системи. Вивчивши досвід західної онлайн-освіти, вони взялись розробляти власні рішення і контекст. Уже зараз на сайті можна пройти 7 курсів старшої школи в режимі 24/7. Унікальність їх у способі подачі: в центрі сприйняття не звична для онлайн-курсів лекція, а текст, в який вбудовано відео. Словом, якщо ти досі читаєш підручник і не можеш зрозуміти Закон Ньютона, з’явиться Ілля, підкине скотч і, поки той долетить до землі, доступно пояснить тобі природу гравітації. І хоча цілилася EdEra на старшокласників, 60% тих, хто пройшов курс, виявилися вчителями. Курс безкоштовний, але кожен може зробити такий добровільний внесок, який мотивував би не закинути його ще до початку занять. Гроші для них - не стільки мета, як засіб. «За гроші люди краще працюють» - сміється Ілля.
Леонід Остальцев, ідеолог закладу Pizza Veterano
Щирі проекти виникають з наболілого. Леонід не зі слів знає, що таке війна. Але рано чи пізно вона закінчується і доводиться заново вчитися жити у світі, де дім, дружина, друзі. Він, кухар у минулому, вирішує відкрити піцерію, в якій готують лише ветерани АТО. «Проект – це можливість щось робити, і мені комфортно бути разом з ветеранами» - зізнається він. – «З перших днів було багато замовлень, на роботі доводилось ночувати, і я не розумів, чим це настільки круто?». Звісно, така підтримка допомагає ветеранам знову відчути, що їхня робота цінується. «І жити стає легше».
Віктор Колесник, директор департаменту спортивних проектів Фонду Кличко
13 років Фонд закладає фундамент для підростаючого покоління. Такий досвід дозволяє стратегічно оцінити проблеми сфери благодійності, особливо її специфіку в Україні. "Ми розуміємо, що найважливіше - це наш авторитет. Ми дуже його бережемо, так як знецінення наших дій приведе до втрати довіри. Доки ми фінансово прозорі і робимо відкриті соціальні проекти, з нами готові працювати міжнародні компанії і фонди". Головним завданням Фонд бачить формування суспільства з прагненнями і мріями, де здоров’я, успіх та інтелектуальність у тренді. «Нації необхідно мати маяк, певну ціль, яка могла б об’єднати навколо себе. І щойно буде більший запит на такі цінності обов’язково відгукнуться і держава, і громадські ініціативи, і приватний сектор».
Анна Фeсун, співзасновниця закладу Call me Cacao
Call me Cacao – це синергія чоловіка, який винайшов власний рецепт какао, ще одного чоловіка, який в гірських орнаментах знайшов дизайнерське рішення і жінки, яка вклала в проект любов. «Це не просто місце, це щось іще» - зізнається Анна. Спочатку засновники ставилися до проекту як до експерименту, але побачили, що є сильний відгук у людей. «Какао – це клей, який об’єднує людей. Якщо порахувати, скільки там було теплих зустрічей, обіймів, обмінів досвідом, то відчуваєш, що це вже багато. І ми щасливі від того, що робимо». Якщо розглядати Call me Cacao як бізнес, то він лише починається, а додаткову вартість проекту створює соціальна відповідальність. У просторі завжди вітають корисні заходи, тому фонди “Бачити серцем” і “Таблеточки” тут постійні гості.
Анна Уварова, співвласниця благодійного магазину Ласка
Кожній дівчині знайоме відчуття, коли речей в шафі багато, а носити нема чого. Вирішити цю проблему допоможе «Ласка». Перше, що варто зробити – дістати все, що одягали востаннє ще на першому курсі університету. Друге – принести це на вул. Липинського або Малоподвальну. Тепер у вас вільна шафа і саме час оновити гардероб. Зробіть це стильно і бюджетно, не виходячи з магазину. І, до речі, тут збуваються мрії – не забудьте глянути в дзеркало.
Тетяна Манзюк, автор мистецького проекту Крим Україна :::стежка:::
Усе починалося з «проекту розгублення». Потрібно було підтримувати кримське питання в полі суспільної уваги і зв'язок материкової України з півостровом. Митці з АртПоле запитали себе: як накреслити нову країну? Відповіддю став «Крим Україна :::стежка:::», своєрідне ментальне картографування, як називає його Тетяна. «Ми хочемо не просто малювати, а робити з цього цінність. Запустили проект на Спільнокошт і я зрозуміла, що люди відгукуються серцем».
Юлія Василів, співзасновниця центру інноваційної освіти Про.Світ
Два роки тому зібралося четверо подруг і подивилися курс про змішане шкільне навчання на Coursera. «Ми були вражені, наскільки інша роль вчителя, де він модератор, де діти рухаються, і тоді виникає зовсім інша взаємодія». Вони зрозуміли, що ідея не стільки в методах, скільки в навиках і підході вчителя, тому вирішили, що подібне має бути в Україні. «У мене маленький синочок, хочеться щоб у школі з ним говорили іншою мовою» - ділиться Юля. Вона не вірить, що в Україні бракує людей-суб’єктів, тому плекає надію виховати справді активних вчителів у середовищі однодумців. До того ж часто звучать досить амбітні ідеї, наприклад, створення дослідницьких лабораторій в школах, які потребують пошуку партнерів для підтримки фінансовими ресурсами. Про.Світ сподівається залучити до їх реалізації корпоративний сектор.
Наріжним каменем дискусії стало питання масштабування благодійних проектів. Незважаючи на те, що кожен розповів про унікальний проект, думок прозвучало багато, але вони знайшли порозуміння. Секрет успіху – не в місцях, а в людях. Там, де є сильне бажання змінити світ навколо себе, де тебе зустрічають щирою усмішкою, і де знайдеться трохи божевілля – завжди народжуються великі ідеї, які обов’язково знайдуть відгук в душах інших. І тоді ці ідеї стануть основою для власної культури та цінностей.