До Фонду я займався здебільшого науковою діяльністю в університеті та на міжнародних конференціях. Проходив стажування в Міністерстві оборони. Іноді запрошували до різних проектів як волонтера-фотографа. Випадково побачив заявку на стажування у Klitschko Foundation і подумав, а чому не спробувати. Це був якийсь підсвідомий вибір, я побачив і одразу зрозумів, що це моє.

Стажування перевершило мої очікування. У Фонді до тебе дуже високий рівень довіри, ти не робиш безглузді речі, ти реально стаєш частиною проекту. З’являється відчуття не просто стажера, а важливої ланки організації. Я планував працювати у піар-відділі, а коли виникла потреба у дизайнерах – взяв ці задачі на себе.  Зараз я цьому дуже радий. Я став професіоналом у цій справі. Тепер це моє життя.

Мої колеги – це моя друга сім’я, духовна. Там завжди є частинка тебе, постійно чекають. Люди роблять наше життя. Ми бачимось рідко, але ці зустрічі значать багато. Моїми менторами серед менеджерів були Наталя і Аліна. Я вмів одне, а вони мене направляли, підказували, де краще застосувати свої навички. Klitschko Foundation – це те місце, де ти вчишся і вчиш одночасно, щось береш, а чимось ділишся. У мене раніше були послідовність, спокійність, врівноваженість. До цього не вистачало тільки одного – насолоди від праці. У Фонді я навчився цінувати можливості і кайфувати від них. Ми живемо зараз, саме в цю секунду. Якщо ми не проведемо її так, як хочемо, то це не наше життя, бажання. Тоді для чого нам це?

Маю декілька порад для майбутніх стажерів: наприклад, не брати чиїсь речі, треба поважати один одного і власний простір. Обов’язково бути відкритим, до людей і нових знань. Не боятися питати, робити, пропонувати, говорити, спілкуватися.

Після стажування я став ментором у «Школі успіху». Це про зміни. Якось на менторській рефлексії  у нас була серйозна розмова, яка перевернула все всередині нас. Тоді у нас змінилось розуміння якихось простих речей і розуміння цінності часу, який ми маємо. У майбутньому я хочу продовжити своє менторство в «Школі успіху». Важко пояснити це почуття, коли ти допомагаєш підліткам. Їм треба порада, а старшого брата немає, але є ментор. Моє ставлення до благодійності теж у широкому розумінні змінилось. «Школа успіху» - це масштабний проект у плані подарунку своїх знань і досвіду.

«Борися за свою мрію» як мантра для мене зараз. Перший етап – треба мріяти, ми часто забуваємо про це у повсякденному житті, взагалі забуваємо, для чого живемо. Другий етап – кожен день робити хоча б маленькі кроки до своєї мети, аби вона стала реалізованою. Третій етап – отримувати насолоду від всього, що ти робиш. Є така філософія: «Твій день має починатись з застелення власного ліжка». Це вже буде перше успішно виконане завдання на день. Мотивуйте себе!

Я потрапив на стажування випадково. Я почав займатися дизайном випадково. Я знайшов тут сім’ю теж випадково. І ці випадковості не випадкові! Саме життя направляє нас до того, що ми шукаємо. Якщо будемо продовжувати боротися за свою мрію завжди – досягнемо мети!