#історія2020 Як від онлайн-формату взяти максимум

Учасниця проєкту «Школа успіху» Сабіна про те, яким був проєкт цьогоріч

Я вважаю себе досить активною, у мене постійне відчуття, що я роблю занадто мало, тому постійно шукаю можливості. Багато читаю, спілкуюсь з людьми, що і допомогло мені знайти проєкт «Школа успіху». Серед захоплень: музичне та театральне мистецтво, декламація віршів. До проєкту я пройшла відбір на два табори від Корпусу Миру, але через різні обставини я не змогла на них потрапити, тому «Школа успіху» стала для мене гарною можливістю реалізуватись.

Я живу Куп’янську-Вузловому, що в Харківській області. Це невелике місто і тут живе дуже мало підлітків. Серед однолітків тут у мене тільки один друг. Він брав участь в іншому проєкті від Klitschko Foundation – «Zero Waste School». Під час нього він почув про інші проєкти і дуже натхненно розповідав про «Школу успіху».

З відбором на проєкт у мене також пов’язані цікаві історії. Я люблю писати різні прозові тексти – це мені допомогло у написанні анкети, хоча спочатку я дещо злякалась цієї величезної анкети з купою віконечок. Відео було дещо складніше, адже такого досвіду я не мала, до того ж у мене були проблеми із самопрезентацією. Я довго думала, як зробити це креативно, але в підсумку просто розказала про себе, прогулюючись парком і показавши свій сертифікат «Червоного Хреста» та посвідчення учасниці Молодіжної Ради свого міста, де тепер я лідерка. Найголовніші поради щодо інтерв’ю (це було наступним етапом відбору): почувати себе комфортно та бути щирим, не боятись розповідати про свої недоліки, адже це шлях до їх подолання.

Мені сподобалось, що перед початком проєкту ми мали домашні завдання, досить складні, які вже дали певне розуміння про проєкт. Командна робота була однією з моїх улюблених частин. Вона дала змогу краще зрозуміти інших учасниць. У команді люди краще розкриваються, і ти потім дивуєшся, як ти могла не помічати тих чи інших класних рис в іншій людині. Команда – це те, що зближує, об’єднує людей спільною метою.

Спілкування з менторкою Марією – це абсолютно новий вид зв’язку, я, мабуть, раніше такого не відчувала. Ви знайомі з нею не так, як із друзями, але ти не можеш розповісти друзям, того, що своїй менторці. Менторка – це кілька людей в одному: друг, вчитель наставник і ще, і ще, і ще. Думаю, через кілька років, коли я буду впевнена, що в мене є певна кількість знань, які я можу розділити з тими, ким я колись була, певний досвід, лідерські якості, я би змогла і хотіла би стати менторкою.

У мене грандіозні плани щодо локального проєкту. Найбільший успіх, як на мене – зрозуміти своїх однолітків, чого вони потребують. Моя мета: розповісти їм про можливості для молоді: проєкти, гранти, фонди, речі, що можуть змінити їх, направити на правильний шлях. У мене є ідея – створити платформу для філософських дебатів. Це допоможе учасникам мого проєкту краще розкритись і зрозуміти себе.

Ком’юніті «шушників» неймовірне, я рада, що стала його частиною. Я розумію, що вільна у тому, щоб написати у наш чат щодо порад та підтримки. Одного разу я так і зробила, отримавши купу порад і ідей, одну з яких я використала для себе. Наразі я готова втілювати дуже масштабний проєкт зі своєю Молодіжною Радою, ми працюємо над отриманням гранту від UNICEF.

Я розумію, що онлайн-формат забрав у нас багато можливостей, наприклад, ми не могли обійнятись з нашими менторками, коли так хотілось. Було дійсно сумно усвідомлювати, що одна частина проєкту завершилась, але це значить, що проєкт справді став дуже важливою частинкою мого літа, і, можливо, вікном в успішне майбутнє.

За ці 10 днів я подорослішала, стала впевненішою у собі, вмотивованішою від знайомства з такою кількістю активних людей, які готові щось змінювати. Також я стала менш сором’язливою від постійного спілкування, перестала боятись висловлювати свою думку. Наступним учасникам «Школи успіху» я би порадила не боятись, адже все можливо!