Я не уявляю свого життя без школи та спорту. Я починав працювати у школі, пізніше — в органах державної влади і, зрештою, знову повернувся до освіти. За роки вчителювання у мене сформувався принцип — в кінці кожного уроку я маю бачити в кожній дитині бажання прийти та працювати на наступному занятті. Траплялися випадки, коли дитина не хоче займатися спортом. Якщо таке стається, то це сигнал, що я щось роблю не так. Я ніколи не ставлю двійок, а думаю, як зацікавити цю дитину. І коли через певний час учень долучається до кожної активності уроку, то, звичайно, я радію. А коли такі діти потрапляють в збірну команду школи, я просто дивуюся! Вір в учнів, і вони покажуть ще кращий результат, ніж ти очікуєш.

Я маю великий досвід у роботі з дітьми. Здається, знаю все в цій галузі, але проєкт «Посилка успіху» показав, що знати все неможливо, і завжди є куди рости в професійному напрямку. Тренінги ще краще продемонстрували мені важливість віри у своїх учнів. Запам’ятався такий момент, коли один із спікерів, Юрій Кручин, на прикладі стрибків показав нам, як ми віримо у власні сили. Спочатку ми з іншими учасниками спрогнозували, скільки стрибків можемо зробити за 1 хвилину, а потім ми це перевірили на собі. Результат шокував більшість. Виявляється, багато з нас не вірить у власні сили, а треба! Усі перемоги побудовані тільки на вірі та силі духу. Не завжди м'язи перемагають. І це потрібно доносити дітям.

Мій локальний проєкт став логічним завершенням проєкту, а посилка зі спортивним інвентарем значною допомогою для нашої школи. Тепер щоразу на уроках я згадую проєкт і ті знання, якими він мене забезпечив. А своїм колегам, які ще не стали учасниками «Посилки успіху» бажаю обов’язково подаватись наступного року!