Зовсім нещодавно, коли ми збирались попити кави, з'їсти якихось смаколиків, центр міста був сповнений просто неймовірних ароматів, від яких неможливо було встояти. Пахло кавою, шоколадом, пляцками…

Але 28 травня 2016 року змінилось абсолютно все. Почалася масштабна пожежа найбільшого сміттєзвалища, куди звозили усі відходи зі Львова. Внаслідок пожежі загинуло троє молодих пожежників. Це були звичайні молоді хлопці, які, як і завжди, вийшли з дому, попрощалися з дружинами і взялись до своєї праці. Але ввечері вони не повернулись додому. Ця трагедія сколихнула не тільки нас, але і всю Україну. Усі почали скаржитися на посадовців, але тільки одиниці зрозуміли, що потрібно починати з себе. Ми усвідомили, що результативніше сортувати відходи і здавати їх на переробку.

Особисто мені не важко було починати сортувати, адже за першою освітою я еколог. Я зрозуміла, що інші люди навіть не знали, за що братись. Ми ж вирішили залучати до сортування дітей, які вчаться у нашому ліцеї. Ми часто запрошуємо екоактивістів на лекції та тренінги про сортування відходів. Додатковим стимулом для нас стали отримані кошти від здачі макулатури. За ці гроші ми облаштували кабінет учнівського самоврядування, зробили там ремонт. Також важливим стало створення брендованих екосумок, ми їх даруємо усім нашим лекторам і гостям. 

Враження від Zero Waste Day виправдали очікування, адже наш актовий зал був просто переповнений — прийшли наші учні, вчителі, гості з інших шкіл, батьки та навіть активісти місцевих ОСББ. Ми завчасно домовлялися з усіма лекторами. Обговорювали їхні виступи, щоб кожен мав свою конкретну тематику. Першою виступила наша команда, ми розказали про наші пригоди в Києві та екотиждень, який провели в травні.

Далі слухали лекції про переробку відходів, роботу сортувальної станції, а опісля учні нашого ліцею під керівництвом вчителя хімії показали досліди. Ми побачили, що пластик не так просто розкладається, і його потрібно здавати на переробку. Від теорії перейшли до практики — дивились показ одягу, виготовлений із вторинної сировини і старих джинсів. Показ колекції був просто неймовірним. Моделей проводжали зі сцени оплесками та оваціями.

Між виступами лекторів ми робили вправи для тімбілдінгу. Ефект ми побачили вже наступного дня під час толоки. Прийшло багато дітей, батьків і вчителів. Провівши тренінг з техніки безпеки, ми вирушили у найбільший парк нашого району. Після толоки розіграли наші брендовані сумки, які стали гарними і практичними подарунками для наших учасників. На проєкті Zero Waste School в Києві ми пропрацювали усі ризики та загрози, тому локальний проєкт пройшов без проблем. Ми вирішили запросити більше лекторів, ніж потрібно було, і правильно зробили, адже за день до початку нам зателефонували два лектори і повідомили, що не зможуть бути присутніми. Тому порада для наступних організаторів локальних проєктів — пам’ятайте, людський фактор ніхто не відміняв.

Чи можливо жити повністю без відходів? Наша команда вважає, що немає нічого неможливого! Якщо ви хочете щось змінити у своїй країні, то починайте з себе і своїх близьких. Одна з головних проблем, з якою ми стикаємось — люди не знають, з чого почати. 

Ось мої поради:

1. Перший крок — покупка екосумки. Поліетилен можна зустріти будь-де. Задумайтеся, чи хочете ви, щоб ваші діти бачили прекрасні квіти у парку чи сотні пакетів із супермаркету;
2. Декілька разів подумайте, чи потрібно вам купувати нові речі. Економте природні ресурси і власні кошти;
3. Біля свого звичного смітника поставте ще як мінімум один контейнер і збирайте папір, наприклад. Вже в кінці тижня ви здивуєтеся побаченим результатам;
4. Здавайте макулатуру та скло. Складайте гроші і потім купіть собі щось мегакласне. Щось таке, на що завжди шкода грошей;
5. Займіться творчістю. В інтернеті є мільйон способів перетворити відходи на дійсно корисні речі;
6. Пусті розмови ні до чого хорошого не доведуть. Просто дійте!