Вінниця зустрічає нас дощем і густим туманом, проте така погода не стане на заваді організаторам локального проекту Zero Waste Day та лідерці команди, Матковській Ірині. 

Команда фонду восени відвідує локальні проекти, і ось ми завітали до Вінниці. Дорогою до школи ніби відвідуємо екскурсію, адже наш тролейбус їде через центр міста. Через 30 хвилин виходимо на зупинці та потрапляємо в лабіринт спального району. З-за дерев визирає школа, її важко сплутати з будь-якою іншою будівлею — монументальна мозаїка біля центрального входу відразу захоплює подих. На ґанку школи вже вишикувалась група велосипедистів — вчителі та учні в яскравих жилетах, на багажниках закріплені міні-баки для сортування, які вже через годину наповняться відходами. Чітко за розкладом колона вирушає у бік сусідньої школи — активісти ділитимуться досвідом та знаннями з іншими, відразу ж на прикладі показуватимуть, куди правильно класти різні види відходів.

В цей час на ґанку нас зустрічає Ірина та запрошує на екскурсію школою. Відразу помічаємо баки для сортування пластику, паперу та інших відходів. В кабінеті у Ірини стопки буклетів про правильне сортування, їх даруватимуть під час лекцій в інших школах. В шафі особлива гордість Ірини — матеріали для проведенння занять з відповідального споживання та сортування.

— У нас в школі є декілька блоків уроків з цієї теми. Одні ми розробляли разом з друзями з ГО «Кліматична освіта», інші нам надала «Асоціація енергофективні міста України» та GIZ. Протягом останнього року Вінницька міська рада тісно співпрацює з закладами освіти щодо сортування і долучила до розробки уроків фахівців шкіл, екологічних активістів, ГО. На сьогодні ми маємо цикл уроків «Розумне споживання» та «Розділяти легко» для учнів 7-11 класів. 

Ірина з захватом показує свою еко-сумку. 

— Бачте, я пам’ятаю поради з тренінгу. Деякі звички вже стали частиною мого життя: почала сортувати, поки що папір, пластик та вологі відходи. До використання води та світла я завжди ставилась відповідально. Дуже хочу перестати використовувати пластикові пакети, але поки не завжди виходить.

Дзвонить телефон. Вчителі інших шкіл повідомляють — велосипедисти доїхали безпечно, проводять лекцію.

— Важлива річ в таких заходах — знаходити партнерів та домовлятись. Головне — вміти спілкуватись. 

Інший предмет гордості Ірини — кімната з макулатурою. Йдемо темним коридором, аж раптом з’являється світло. По всій школі стоять датчики руху — світло не горить просто так. А ще в школі є автономна система опалення, температуру можуть регулювати самостійно. 

В кімнаті — вражаюча кількість пакунків зі списаними зошитами, ватманами та картонними коробками.

— Цим всім займається учнівське самоврядування. Вони добре знають, скільки можна отримати за зданні відходи. Ми зберігаємо квитанції, все підзвітно. Учні самі вирішують, на що потім витратити гроші, тому вони дуже вмотивовані. Здаємо макулатуру певний час, а в такі дні, як сьогодні, визначаємо, хто здав найбільше і той клас нагороджуємо призом. Хоч грамоти, звісно ж, отримуюють всі. Один наш учень хворіє, тому отримані гроші за макулатуру цього разу хочуть віддати йому. Наша школа націлена на благодійність.

Наступний захід у розкладі — урок «Розділяти легко». Модератор уроку на інтерактивній дошці показує презентацію, спеціально створену дизайнером для цього заняття. Зрозумілі та сучасні ілюстрації мотивують учнів до обговорення. Модератор розповідає інформацію про кожен вид відходів і способи утилізації, а потім учні діляться на групи — отриману інформацію відразу ж тренують. Завдання просте: картки з малюнками відходів розкласти у відповідні контейнери.

Такий формат занять не залишає учнів байдужими, адже працювати з картками та в групах значно цікавіше. 

Опісля всі разом йдемо на толоку. Учні спокійно та впевнено збирають відходи — вони вже точно знають, в який бак класти знайдене сміття. «Саша, будь ласка, постав цей бак сюди. Олю, пакет лежить он там», — Ірина звертається до кожного учня за ім’ям. В школі вчиться 1700 дітей.

— Не розумію людей, які кажуть, що не люблять працювати з дітьми. Я їм завжди кажу «то ви просто з ними нормально не працювали».

Система здається налагодженою. Ірина розповідає, що цей захід — не перший екологічний.

— Ми вже кілька років організовуємо подібні заходи. Якщо не ми, то хто? Почали вивчати питання збереження енергоресурсів, і зрозуміли, що великою допомогою стане, якщо ми навчимося сортувати сміття. А після відвідин дитячих садочків Німеччини, де вихованці в 3 роки знають про роздільний збір відходів, питання вчити чи ні навіть не обговорювалось. Ми ніколи не робимо феєрверк — працюємо завжди систематично.

— В майбутньому хочемо провести міські еко-фестивалі, провести Zero Waste Day для учнів інших шкіл міста, продовжити проведення навчальних енергоаудитів і тренінгів для вчителів області.

Останній захід програми — конкурс відео на еко-тему та нагородження класів за збір макулатури. Одні команди показують на відео-поради для сортування, інші ілюструють прості звички, які кожен може зробити частиною свого життя, у когось відходи оживають і розказують, куди їх правильно відносити. Нагородження учасників почали з кінця — в очах всіх школярів горить азарт, представники команд, затримуючи подих, чекають, що ось-ось назвуть їхній клас. Переможці отримують настільні ігри для тімбілдингу.

Цей Zero Waste Day офіційно завершився, проте далі буде ще багато таких, обіцяє Ірина. 

— Ми намагаємось змінити ставлення жителів нашого міста до навколишнього середовища. Хочемо, щоб всі зрозуміли, що ресурси нашої планети обмежені. Нам потрібно залишити нащадкам квітучу Землю. Чи можна жити повністю без відходів? Кажуть, що можна. Будемо прагнути цього, адже все починається з тебе.