Чим живуть люди, які створюють проєкти фонду? Які їхні інтереси, чому люблять свою роботу та якими принципами керуються у житті? У нашому проєкті #fightersKF знаходимо відповіді на всі ці питання. Сьогодні поговоримо з асистенткою проєктів Оксаною Дядюрою. 

 

Як тобі новий формат роботи?

Спочатку було незвично не відвідувати офіс, де усе мотивує тебе зосереджено працювати, і де можна завжди порадитися з колегами. Але з часом я адаптувалася, знайшла правильний підхід до організації власного часу та простору. А у підтримці зв'язку з колегами допомагають дзвінки в ZOOM та соціальні мережі.

 

Розкажи свою історію знайомства з фондом.

Навчаючись на першому курсі університету, я звикала до нового етапу життя у великому місті, і одного разу зрозуміла, що втрачаю час, не використовуючи всі можливості. Того ж дня вирішила переглянути усі Telegram-канали, на які була підписана, і натрапила на анкету для волонтера з комунікацій на проєкт «Школа успіху». Про фонд я раніше чула від мами, тож подала анкету і, неочікувано для себе, пройшла. 

Робота на «Школі успіху» була насиченою. Кожного дня я писала тексти для соцмереж фонду, які ви, можливо, мали нагоду прочитати. Але разом з тим мене очікувало знайомство та спілкування з 50 активними та позитивними підлітками, менторами та командою фонду. Атмосфера на проєкті так мене надихнула, що я вирішила податися на «Стажування 10.0». Уже тоді я змогла проникнутися цінностями фонду, знайти коло однодумців та розвинути свої навички. У останній святковий вечір у офісі я зрозуміла, що хочу залишитися і працювати тут. Так почалася моя історія як працівника фонду.

 

Над якими проєктами ти зараз працюєш?

Зараз я працюю над «ProCharity» – це освітній проєкт для представників благодійних та громадських організацій. Учасники отримають знання з управління неприбутковою організацією, проєктного менеджменту, комунікацій та фандрейзингу.

Благодійні та громадські організації змінюють громади та допомагають людям. Ми впливаємо на зміни в цих організаціях і опосередковано на зміни в їхньому оточенні. І саме тому, що я можу сприяти розвитку нашого суспільства, цей проєкт цінний для мене.

 

Що тобі найбільше подобається в твоїй роботі?

Для мене це можливість спілкуватися з людьми, обмінюватися з ними думками та ідеями. Розмова – це обмін енергією, і чудово, якщо вона позитивна та несе користь обом. Також мене приваблює можливість розвитку та допомоги у цьому іншим. Реалізовувати свій потенціал – це відповідальність кожного. Чудово, що проєкти фонду допомагають у цьому учасникам і, безпосередньо, команді, яка над ними працює.

 

Чим ти займаєшся, окрім роботи? 

Беру участь у студентському житті. Мені подобається відчувати себе у великій родині свого факультету, де ми працюємо заради досягнення спільної мети та просто насолоджуємось усім процесом підготовки до виступу. Після довгих репетицій представляти власну історію публіці навдивовижу приємно і хвилююче.

 

1 річ, без якої ти не можеш жити? 

Я однозначно не можу жити без музики. Вона завжди була присутня у моєму житті, коли я навчалася у музичній школі, і коли зараз граю на фортепіано вдома. Мені подобається шукати маловідомі композиції та виконавців, вони додають своєрідний шарм моєму плей-листу.

 

Яку пораду ти б дала собі-підлітку? 

Все що стається і не стається – на краще. Усе в нашому житті приходить до нас у той момент, коли нам це потрібно. Тому не варто перейматися через невдачі, а сприймати їх як урок, щоб не повторювати помилок у майбутньому.

 

Яку суперсилу ти хотіла би мати? 

Можливо прозвучить банально, але перше, що спало на думку – це суперсила телепортації. Досліджувати нові місця, краєвиди, фауну і флору, культуру і традиції – як окремий вид мистецтва. Тільки уявіть: сьогодні ви у себе вдома, а завтра вже у колоритній Японії, де усе вражаюче, нове та незнайоме. Ходите голосними токійськими вулицями, споглядаєте за цвітінням сакури, куштуєте чай на чайній церемонії.

 

Що тебе надихає у житті?

Мене надихає саме життя. Усе, що навколо мене: люди, природа, книги, будівлі. Навіть звичайний перехожий, який мені посміхнеться, може надихнути мене теж посміхатися людям. Що більше ти помічаєш прекрасного навколо себе, то більше натхнення отримуєш.

 

Що тобі найбільше подобається у Києві?

Зараз моїм улюбленим місцем у Києві є Національна опера. Я буваю там не так часто, як мені б хотілося, але є в ній щось загадкове. Небагато моїх знайомих поділяють моє захоплення оперою та балетом, однак я вважаю, вони багато втрачають ні разу не побувавши на такому дійстві. Це картина, яка написана зі звуку оркестру, голосу, яскравих костюмів, архітектури, декорацій та емоцій. 

Київ – фантастичне місто. Як кажуть, як тебе не любити, Києве мій. У ньому і можливості для розвитку великого міста, і багатовікова історія, яку тільки варто захотіти прочитати, і привітні люди. Сама я з смт. Попільня, що на Житомирщині, і люблю це місце не менше, ніж нашу столицю. Тут я можу побути зі своєю сім'єю, друзями, відчути тепло рідного дому. Тут ти можеш побачити мальовничі заходи сонця, які у великому місті іноді просто не помічаєш. А також почути спів пташок та поїсти смачну черешню.