Кожен член команди фонду вносить свою особливу частину у кожен проєкт.  Чим живуть ті, хто творять проєкти фонду, про що мріють, як проводять вихідні та чим надихаються – про це ми говоримо у інтерв’ю #fightersKF.

З чого почалась твоя історія з фондом?

Фонд з'явився у моєму житті завдяки проєкту «Школа успіху» у 2014 році. Найцікавіше те, що моєю менторкою була Аліна Носенко, а психологом (тоді на «Школі успіху» у кожної комади був ментор, психолог і два вожатих) був Дмитро Крижанівський. У кожної команди були певні спеціалізації. Здогадаймося, що було у мене? Як не дивно — комунікації! Тоді Аліна Носенко вела у нас тренінги з цієї теми, у мене навіть ще досі лежить блокнот з нотатками з цих занять. І хто тоді міг подумати, що через 5 років я стану частиною команди фонду та ще й працюватиму в комунікаціях!

Після «Школа успіху» я слідкувала за новинами фонду і минулого року натрапила на можливість волонтерства – так я і стала волонтеркою фонду на 3 місяці. Мої наступні плани були стати стажеркою. Та не склалось, як планувала... А склалось навіть крутіше – стала асистенткою з комунікацій і вже керувала роботою стажерів осіннього набору.

Ось так фонд у моєму житті став місцем кар'єрного та особистісного розвитку. Klitschko Foundation – це частина мого життя, кожного дня і кожної хвилини.

Над якими проєктами ти працюєш та чому вони важливі для тебе?

Якщо ти працюєш в комунікаціях, то ти працюєш в усіх проєктах. У мене немає шкали пріоритетності проєктів, бо кожен з них по-своєму унікальний, та найцінніше в кожному для мене — це люди. Щоразу нове оточення, креативні ідеї, неймовірні можливості, знання! Усе це в комплексі дає мені відчуття щастя, бо коли ти ділишся чимось своїм з іншими і бачиш, що це приносить користь для учасників, проєкту і суспільства загалом, то розумієш, що живеш недаремно, що ти в правильному місці і те, що ти робиш, дійсно важливо.

Вважаю, що недоліком сучасного українського суспільства є надмірна критика всього, що відбувається, і водночас небажання змінити бодай щось. Але проєкти фонду показують, що все ж таки є українці, які готові діяти, вчитись і впроваджувати зміни. Фонд об'єднує таких людей, дає їм навички, знання, мотивацію та підтримку, і таким чином зрушує все суспільство в позитивний бік. Локальні проєкти і відгуки самих учасників є доказом цього.

Чи траплявся з тобою такий момент під час роботи у фонді, який суттєво змінив цінності, погляди на щось?

Переворот моїх поглядів стався на «Школі успіху» 2019, коли, стоячи на сцені разом з командою фонду, нам висловлювали слова вдячності. У той момент я прокручувала в голові все, що сталося зі мною за період волонтерства: тренінг менторів, зустрічі в офісі, заїзд. І раптом я зловила себе на думці: «Ого, я стала волонтеркою Klitschko Foundation! За цей період я дуже змінилась і точно в кращу сторону. Я пишаюсь собою».

Раніше я думала: «Щоб реалізовувати проєкти – потрібно мати великий досвід, закінчити університет і обов'язково бути старшим за 25 років».

І от коли я потрапила на волонтерство, я зрозуміла, що якщо ти маєш бажання бути корисним людям, не витрачати свій час на дурниці, а розвиваєшся і вчишся, то ніщо тобі не може завадити. У 18 можна стати працівницею фонду, як це сталося зі мною, чи у 23 директоркою, як Аліна Носенко, а в 14-15 років реалізувати власний проєкт, як це роблять учасники наших проєктів. Всі обмеження лише в твоїй голові. Якщо чогось хочеш, значить точно можеш це зробити. Тому кожен свій ранок я починаю з думки: «Перетворюй мрії в реальність!»

Що тобі найбільше подобається у твоїй роботі?

Рух. Це те, без чого людина з відділу комунікацій не може працювати ефективно. Якщо хтось уявляє, що робота в комунікаціях — це ноутбук, тексти і все, то дуже помиляється. Моя робота динамічна, я ніколи не сиджу на місці, постійно змінюються завдання, навколо тебе вирує ураган цікавої інформації, кожна людина — ходяча історія. Інтерв'ю, статті, анкети, презентації, фотографії — перерахувати все неможливо. Так, іноді це постійний рух втомлює, але також він надихає, розвиває і, зрештою, виходить, що постійно працюєш над удосконаленням проєктів і себе як професіонала.

Яка твоя риса характеру найбільше допомагає в роботі?

Я люблю слухати. Мабуть, дивно, але це мені допомагає в роботі. Я люблю слухати історії стажерів, учасників, членів команди, гостей фонду. Кожна людина несе щось особливе у собі, й мені завжди цікаво розкрити у людині різні неординарні грані.

З ким би ти хотіла випити кави?

В умовах карантину є велике бажання випити кави з усіма, кого знаю.

А якщо серйозно, то, мабуть зі своєю викладачкою з музичної школи — Нелею Аркадівною. Це дуже мудра жінка. Й усі наші уроки не обмежувались лише грою на інструменті. Усе це поєднувалось з життєвими порадами і власними історіями. Я з нею не бачилась декілька років, тому саме з нею мені б найбільше хотілось би зустрітись.

1 річ, без якої ти не можеш жити?

Чай. Дуже люблю його. В будь-яку пору року. Постійно п'ю його в офісі, коли маю час. От вип'єш чаю, а якщо ще й в гарній компанії, то відразу якось на душі стає добре :)

Яку пораду ти б дала собі-підлітку?

Не бійся діяти! Теперішній собі я теж таку пораду даю кожного дня. Повертаючись думками у дитинство, я згадую всі ті моменти, коли переді мною відкривались різноманітні можливості, але в силу певних обставин я не користувалась ними. Зараз стараюсь не робити таких помилок. І своїм знайомим та друзям часто розповідаю про різні можливості для їхнього розвитку. І дуже приємно, коли вони прислухаються до моїх порад, а потім стають учасниками різних проєктів та конкурсів, чи коли ти бачиш їхні імена у списках учасників проєктів фонду. 

Яку суперсилу ти хотіла б мати?

Ой, та мабуть усі свої навички, які я розвиваю, я б хотіла вважати своїми сильними сторонами, своїми суперсилами. Однією з тих суперздібностей, яку я планую опанувати найближчим часом, є ораторське мистецтво. Захоплююсь тими, хто вміє гарно виступати на публіку. Обожнюю TED Talks. Бо хіба це не фантастика, коли одна людина, говорячи певні слова, може надихнути інших на якісь дії, змусити когось задуматись над важливими питаннями чи донести якусь власну думку? 

Що тебе надихає у житті?

А загалом, що таке натхнення? Це мить, коли в тобі запалюється іскра і у свою чергу вона генерує ідеї, бажання і мрії. Мене надихають батьки, друзі, подорожі, книжки. Немає єдиного рецепта натхнення. Усе в купі надихає мене на щось. Одного дня це можуть бути квіти, які я побачила, йдучи з метро, а іншого дня це може бути декілька прочитаних сторінок книжки. 

Про що ти мрієш?

Мрію про навколосвітню подорож і про те, щоб написати книжку про це. А може не книжку? Можливо зроблю цілий фільм! Чи зберу цілу групу людей, які разом зі мною будуть реалізовувати цю мрію. Не знаю точно як я втілюю цю мрію, але я впевнена на всі 100%, що це щось буде дуже круте і те чим я буду пишатись. 

Твоє улюблене місце в Києві?

Бібліотека КПІ. Там дуже затишно й атмосфера, яка там панує, дозволяє повністю зануритись у свої думки. А таких спробуй пошукай у завжди метушливому Києві! Взагалі дуже люблю місця, в яких можу залишитись наодинці із собою, помріяти, щось планувати чи навіть просто посидіти і спостерігати за відвідувачами бібліотеки. Будучи першому курсі університету, я там напевно провела більшу частину свого вільного часу.