Робота для студентів: міфи та реальність

«Мене не візьмуть на роботу без досвіду. Я не можу знайти цікаву вакансію в Інтернеті. Та й взагалі, я же студент!» Якщо вам знайома ситуація цієї безвиході, тоді готуйтеся: засновниця кар’єрного порталу Happy Monday та організаторка конференції ProForum Анна Мазур зруйнує ваші уявлення про працевлаштування для молоді у ХХІ столітті. Хочете дізнатися правду про те, як отримати роботу, навчаючись у ВНЗ? Тоді гайда разом руйнувати міфи та дізнаватись поради!

                                                       МІФИ

Міф №1. Досвід — це і є ключ до успіху

Коли ви пишете резюме, уже «на крилах летите» на співбесіду або ж розмовляєте з роботодавцем, обов’язково пам’ятайте про дві головні вимоги. Перша – мотивація: це і зацікавленість, і проактивність, і бажання. Вона визначає аж 60% успіху. Інші 40% забирають ваші навички та компетенція.

Чому таке співвідношення? Анна пояснює: так, досвід — це портфоліо, яке показує, що людина може щось робити та брати відповідальність. Це доказ, що вона вміє те, що потрібно роботодавцю. А от мотивація демонструє готовність працювати у конкретній компанії з певними цінностями, у конкретному колективі, розвивати організацію та самих себе. Так, у вас є досвід, який показує, що ви можете щось робити, брати відповідальність — портфоліо. Але без мотивації про роботу можна і не мріяти.

«Якщо ви можете грамотно та структуровано відповісти, чому обираєте саме цю компанію — маєте 70% успіху, що вас хоча б почують та будуть далі розглядати.»

Міф №2. Компанії мають підлаштовуватись під студентів

Давайте відкинемо корони та уявлення про поблажки. Це раніше, до 1991 року доля студентів була заздалегідь вирішена: університет, випуск та конкретні підприємства, які на них вже чекають.

Такий підхід залишаємо у цьому ж 1991 році. Пам’ятаєте про його значущість? Цей рік дійсно змінив багато чого в Україні, у тому числі, і у сфері працевлаштування. Нині майже все залежить від вас самих. «Чекати, що компанії будуть підлаштовуватись під те, що ви студенти без досвіду і вся ця шняга — забудьте про це. Зараз відповідальність тільки на нас.» Кар’єра починається з розуміння того, куди ви прямуєте, який досвід потрібний, щоб реалізувати заплановане у професійному плані через певну кількість років.

Міф №3. Якщо пропрацюю тут лише місяць, мене не візьмуть на іншу роботу

Воу, друзі, не так песимістично. Експертка впевнено розвінчує цей міф: НR-и з кожним роком починають все більш лояльно ставитися  до частої зміни роботи. Колись такі вчинки розцінювали як несерйозні та інфантильні. Натомість «сьогодні більшість роботодавців у проактивних компаніях дуже адекватно сприймають, якщо людина до 25 років пробує, змінює роботу частіше, ніж раз на півроку чи три місяці.»

Будьте готові, що суспільство чи батьки негативно будуть ставитись до швидкої зміни роботи. Це зрозуміло, адже попередні покоління жили в умовах планової економіки. Тоді звільнення означало зіпсовану трудову книжку. А зараз же це символізує прагнення до руху, розвитку та нові можливості.

«Пробуйте, шукайте, експерементуйте! Проводьте робочий час цікаво та за тією працею, яка вам до душі.»

Міф №4. Головне — влаштуватись на будь-яку роботу, де я і зрозумію, що хочу

Ніхто. Агов! Ніхто не знає, що ви можете — не можете, хочете — не хочете. Ці знання маєте лише ви самі.

Аби не марнувати час на те, що навряд чи сподобається, використайте правило трьох кіл: хочу, можу і треба.

«Що я хочу?» — знаєте лишень ви. Дайте самим собі чесну відповідь на це запитання. «Це дуже складно. Адже ми часто хочемо, аби хтось інший сказав нам про наші ж бажання. Так не буває і не буде.»  Дайте собі час, щоб прописати та розібратись. Важливо звертати увагу на власні бажання та потреби, сприймати їх серйозно.

«Що я можу?» — це і навички, тобто те, що можемо застосувати на ринку. Водночас якраз він і має вам сказати, що ви робите щось добре. З одного боку, людина сама оцінює свій досвід, з іншого, це те, що вона може на думку зовнішнього ринку. Хто про це розповість? Колеги, роботодавці, викладачі, друзі — ті, хто уже бачив вас у роботі.

«Що треба?» — звісно, відповідь на запитання, що потрібно ринку, знає лише сам ринок. Тут вам доведеться поринути в аналітику та вивчити, які є компанії, пропозиції, попит.

Міф №5. Компанії мають надавати досвід студентам

От вчишся-вчишся, старанно, а роботодавці чомусь не беруть на роботу. Не шукайте винних. «Для кожного адекватного роботодавця  брати нову людину - це ризик.» — наголошує експертка. Тож не варто очікувати благодійності від компаній, які просто нададуть досвід. «Це знову перекладає відповідальність з вас на роботодавця.» Тому зарубайте на носі: роботодавцю необхідно розуміти, що новий співробітник уже дійсно щось може та вміє».

Де ж знайти той досвід? Стажування, волонтерства, курси (але обов’язково з практикою), міжнародні студентські організації, наставництво, бізнес батьків, друзів, власні проекти — таких можливостей ну просто дуже багато! Розворушіться та дійте.

Міф № 6. Усі актуальні можливості можна зайти саме на порталах для пошуку вакансій

«Менше 40% можливостей потрапляють на відкритий ринок!» — шокує Анна Мазур. Уявляєте? Існують ще близько 60% шансів, про які ви просто не знаєте. Тому тут величезну роль відіграють так звані слабкі зв‘язки. Власне, це ті, з ким ви контактуєте рідко. Але саме слабкі, на відміну від сильних зв’язків, означають нові можливості та інформацію. Шукайте тих, хто зможе рекомендувати та згадає про вас, коли дізнається про релевантну вакансію.

                                             ПОРАДИ

Фух, розібралися? Свідомість вціліла? Та це ще не все. Зараз прокачаєтесь із порадами від Анни Мазур.

  1. Коли йдете на співбесіду у компанію, важливо знати, що можете там зробити. У чому ваша унікальність? Що зумієте додати та змінити? Приходьте з пропозицією, ідеєю та готовністю взяти на себе відповідальність.
  2. Не лякайтеся питання на кшталт: «Ким ви себе бачите через п’ять років?» Відповідь дає розуміння вашої амбіційності, наскільки раціонально оцінюєте власні можливості. Не спішіть відповідати згарячу: «На роботі у вашій компанії!» Це геть не обов’язково.
  3. Покажіть роботодавцю, що професійні цілі компанії та ваші збігаються.
  4. Найголовніше — знати, які є ваші точки А і Б. Розуміння цих понять взаємопов‘язані. Жодну проблему не можна вирішити на тій точці, де вона виникла.
  5. Пристрасть — головний фундамент професіоналізму. Будьте креативними. Адже якщо ваша робота має чіткий графік та вимагає сидіння за комп’ютером, тоді цю позицію так чи інакше колись замінять роботи.
  6. Не робіть швидких рішень. Такі є синонімом до слова «погані». Визначтеся, чого ви хочете, аби не робити зайвих кроків.
  7. Ваш шлях буде схожий на ефект Даннінга-Крюґера. Спочатку виникне ейфорія, коли за тиждень у всьому розібрались. Опісля — усвідомлення, що все не так просто, адже щось-таки не вдастся. Тут або ж ви почнете спочатку, або ж досягнете стабільності та розвиватиметесь (чи ж ні) на цій роботі.
  8. А взагалі, якщо що, 67% професій, за якими працюватимуть сьогоднішні першокурсники ще просто не існують. Тож не бійтеся, якщо ще не встигли роботу своєї мрії.

 

Не бійтеся бути «патєряшками». Робіть те, що любите, пробуйте та намагайтесь знайти своє. Ніхто не зможе дати кращу пораду, аніж ви самі. Дійте!

Автор: Олександра Буленок, стажер 8.0

Редактор: Олена Зубова, стажер 8.0