#історії2017 Бути корисним

Ментор - це людина, яка протягом 10 днів працює з командою учасників "Школи успіху", допомагає їм отримати знанні і навички, які стануть у нагоді у ХХІ столітті та додадуть впевненості у власних силах, щоб досягти успіху. Читайте інтерв'ю Ігора Єфименка про наставництво для цілеспрямованих підлітків і як такий досвід вплинув на нього.

До «Школи успіху» я був стажером в Klitschko Foundation, а раніше проводив власний освітній проект для школярів у моєму університеті - «Філософія для дітей». Майже весь свій час я приділяю університету, працюю там, навчаюсь, пишу власну роботу, допомагаю іншим розвивати їхні проекти. У мене до цього лежить душа. Хочу запустити власний освітній проект, або долучитися до команди. Зараз вже є пропозиції. Залишилось зробити вибір.

Я завжди віддаю перевагу роботі з дітьми і їхньому розвитку. Мої цілі після «Школи успіху» практично не змінились, єдине, що змінився вік людей, з якими хочу працювати. Тепер це студенти, а не школярі.  

Мої очікування від «Школи успіху» перевершили себе. Я думав, що все буде набагато гірше. Ми чекали на проблеми у спілкуванні з дітьми, з тим, як себе презентувати, чому і як їх вчити, про що говорити. Під час знайомства з ними для мене стало справжнім відкриттям те, що вони у віці 14-15 років досягли вже більше, аніж я у свої 20. Це був великий челлендж. Кардинально змінилось ставлення до дітей. Я зрозумів, що у майбутнього покоління є всі шанси стати набагато успішнішими, аніж ми. Якщо всі підлітки будуть такими ж усвідомленими, як ШУшники.  

У майбутньому я знову хочу бути ментором на «Школі успіху». Це надзвичайний успіх. Ти вчишся працювати з молодшими за тебе. Стереотипи стосовно підлітків після менторства не можуть не розбитися, а це корисно. Це той досвід, який допомагає мені у викладацькій діяльності. Якщо Klitschko Foundation буде запроваджувати нові освітні проекти для дітей, обов’язково буду там волонтерити. До менторства треба мати серйозний підхід, ставитись до цього, як до роботи. Важливо мати хоча б ази педагогіки, щоб працювати з дітьми.  

Для мене «Школа успіху» - це старанність, відповідальність і досвід. Моїм власним ментором на проекті була Валерія. Вона навчила, як витримати тиск і відповідальність. Показала, що таке менеджмент і як правильно проводити проект. Це була конкретна практика і я вдячний їй за це.     

Я не можу сказати, що змінився сильно як особистість. Певні свої цінності переглянув, а у деяких переконався. Цьому посприяв цілий комплекс обставин. Я став більш стресостійким, можу легко змагатися з недосипом. По-іншому дивлюсь на вплив інших людей на мене, навчився пропускати це повз, сприймати об’єктивно, зберігати в собі.  

Я не вважаю, що впорався зі своєю роботою ментора. Немає ідеалу. Завжди має бути мотивація: наступного разу буде краще. Більшість моїх дітей реалізували проекти, але це не говорить про мій результат як успішного ментора. Я вважаю, що не зміг їх навчити всьому, що знаю. Намагався, але не вийшло. 10 днів – це занадто мало для такого важливого проекту. Думаю, потрібно робити як мінімум 20.   

Ідеальний ШУшник – це дитина, яка хоче вчитися, яка має внутрішню мотивацію, хоче не просто розважитись на проекті, а отримати поштовх для змін. Усі інші характеристики не мають значення. Намагання винести щось з проекту, а потім застосувати – ось головне.  

Відчуття, коли твої діти реалізовують власний проект, - неперевершені! Ти бачиш, що вони змогли усвідомити те, що ти їм хотів передати. Усі наші зусилля не були дарма. Це відчуття гордості, що ми змогли, вдалося, пройшли. Тепер є ті, хто у майбутньому зможе теж бути ментором і перейняти наші особисті і фондівські цінності.

Зараз ми з хлопцями-учасниками періодично спілкуємось, вони ставлять питання, намагаємось допомогти. Це дуже приємно мати можливість – бути корисним для них і після закінчення проекту. З менторами теж підтримуємо теплі стосунки. Так багато часу разом і стільки роботи над спільним проектом не проходять безслідно.